Адольф Шарль Адан
ТРИВАЛІСТЬ
2 години (з
одним антрактом)
ДИРИГЕНТИ:
заслужений артист України Ігор
Шаврук, заслужений артист України Ігор Чернецький
ХУДОЖНИЦЯ-ПОСТАНОВНИЦЯ:
заслужена художниця України Наталія Бевзенко-Зінкіна
Дія перша
Події відбуваються в Тюрінгії в епоху
феодалізму. Гірське селище в Тюрінгії. Селяни йдуть збирати виноград. Будинок
селянки Берти, вдови, яка живе тут з дочкою Жизеллю. З’являються мисливці –
граф Альберт зі зброєносцем. Альберт випередив інших учасників полювання, аби
зустрітися з селянською дівчиною, яка сподобалась йому. Граф і його зброєносець
Вільфрід входять у мисливський будиночок і незабаром Альберт виходить в
селянському одязі. Вільфрід умовляє графа відмовитись від таємних планів, але
той противиться. Він показує на будинок Берти – там живе та, в яку він
закоханий. Альберт освідчується Жизелі в коханні, яка напівжартома висловлює
недовіру його словам. Вона зриває квітку і ворожить на її пелюстках: кохає – не
кохає. Пелюстка стверджує, що «не любить». Тоді Альберт потай від Жизелі
обриває одну пелюстку і показує їй, що попереднє ворожіння було помилковим.
Любовну сцену перериває лісник Ганс. Побачивши Жизель з графом, він застерігає
дівчину і просить відповісти йому взаємністю. Альберт, розсердившись, проганяє
його. З’являються подруги Жизелі. Вони оточують її і починають танці. Альберт
із захватом стежить за Жизеллю – її веселість та жвавість чарівні. Берта, мати
Жизелі, виходить з будинку. Вона нагадує дівчині, що в тої хворе серце і їй не
можна танцювати. Але Жизель ніщо не лякає, вона щаслива. Чути звуки рогів – це
наближаються учасники полювання. Альберт поспіхом йде геть, аби його не
впізнали. Разом з мисливцями з’являються наречена Альберта Батільда та її
батько, герцог Курляндський. Жизель з цікавістю розглядає розкішне вбрання
знатної дами. Та, зачарована красою і простодушністю селянки, дарує Жизелі
золотий ланцюжок, який дівчина приймає з захватом і зніяковінням. З вікна
мисливського будиночка, в якому переодягався Альберт, вилазить лісник Ганс. В
його руках дорога зброя, яка доводить високе походження того, хто заморочив
голову його коханій Жизелі. Починається свято. Альберт танцює з Жизеллю. Ганс
трубить в ріг, на звуки якого приходять мисливці з герцогом та Батільдою.
Почет, упізнавши молодого герцога, шанобливо вітає його, знатні гості теж раді
зустрічі з ним. Альберт підходить до Батільди й цілує їй руку. Жизель підбігає
до неї і розповідає, що Альберт заприсягся їй у вірності і що він кохає її.
Обурена претензіями Жизелі Батільда показує тій свою обручку – вона наречена
Альберта. Жизель кидає до ніг Батільди подарований ланцюжок і падає. Альберт
намагається порозумітися з Жизеллю, але та вже нічого не чує – вона божеволіє.
В затьмареній свідомості зринають картини недавнього минулого: ворожіння на
пелюстках, обітниця, слова кохання, подруги. Не витримавши потрясіння, дівчина
помирає.
Серед могил сільського кладовища в
місячному світлі з’являються примарні віліси. «Одягнені в весільні сукні,
увінчані квітами, непереборно прекрасні танцюють віліси при світлі місяця,
танцюють тим пристрасніше і швидше, чим більше відчувають, що виділений їм для
танцю час закінчується і вони знову мусять зійти в свої холодні, як крига,
могили», – Генріх Гейне. Сюди приходить Ганс. Чути таємничі звуки, спалахують
вогники. Наляканий Ганс рятується втечею. На його шляху виростає тінь – то
повелителька віліс Мірта. Віліси ніби купаються в місячному сяйві. За знаком
Мірти вони оточують могилу Жизелі, готуючись до зустрічі з новою подругою. З
могили піднімається примарна фігура Жизелі. Чути шум, віліси зникають. На
кладовище приходить Альберт, який розшукує могилу коханої. Альберт в глибокій
задумі і скорботі. Раптом він помічає фігуру Жизелі. Не ймучи віри очам, він
кидається до неї, але видіння щезає, потім з’являється, далі знову ніби розтає
в повітрі. Альберта починають переслідувати віліси, втягуючи його в танець. Він
падає до ніг Мірти, молячи про спасіння, але та невмолима. Прагнучи знищити
Альберта, вона намагається затягнути його в танцювальний вир, але з’являється
Жизель і починає танцювати замість коханого, аби врятувати того від смерті.
Чутно передзвін годинника. Шість ударів – світанок. Віліси втрачають свою силу
і щезають. Зникає і легка тінь Жизелі, але вона завжди житиме в пам’яті
Альберта як вічний жаль за втраченим коханням, коханням, яке сильніше смерті.
Балет на 2
дії
Лібрето Теофіла Готьє, Жюля-Анрі Вернуа де Сен-Жоржа, Жана Коралі