Він — Вульф Мойхелевич Гольдінер — літній російськомовний емігрант, вдівець, трохи за сімдесят. Вона — місіс Джейн Уотсон, красива успішна американка, розлучена, трохи за тридцять. Їх об’єднало дорожньо-транспортна пригода: місіс Уотсон, перебуваючи за кермом власного автомобіля, скоїла наїзд на містера Гольдинера, в результаті якого він отримав травми середнього ступеня тяжкості. І, хоча винуватцем цього інциденту був сам Гольдінер (йому закортіло перейти вулицю на червоне світло), суд засудив місіс Уотсон до 80-ти годинами виправних робіт на користь потерпілого.
І тепер, протягом 10-ти тижнів, кожну середу та суботу вона зобов’язана приходити до потерпілого, проводити в його суспільстві чотири години і проводити роботи по будинку (прибирання, прання, готування). Ну і, мимоволі, спілкуватися з ним.
В процесі цього спілкування з’ясовуються багато цікаві речі. Наприклад те, що Вульф Мойхелевич Гольдінер колись був Володимиром Михайловичем Семеновим, проживав в Одесі на вулиці Франца Мерінга і працював інженером на «Январке» — завод імені Січневого Повстання. Та й місіс Вотсон не завжди носила прізвище колишнього чоловіка…
